Главная > Законодательство > ДБН В.1.2-7-2008

5.2. Дії 
5.2.1 Дії, що можуть негативно вплинути на відповідність об'єкта основним вимогам, спричиняються чинниками, що впливають на об'єкт або на його частини. До таких чинників належать механічні, хімічні, біологічні, термічні та електромагнітні. 
Поведінку виробів пов'язують із нормованою дією. 
У цьому нормативному документі розглядається механічна дія (наприклад, навантаження, сили, зумовлені примусовим тепловим розширенням, і удари), термічна дія і дія, спричинена умовами середовища (наприклад, кліматичними умовами, вологістю), або їх комбінація. 
5.2.2 Термічна дія складається із випромінювання, конвекції і теплопровідності. Рівень термічної дії залежно від часу визначається стадією розвитку пожежі, яку можна змоделювати розрахунковим методом або випробуванням під час оцінювання характеристики виробу в умовах його експлуатації. 
5.2.3 Для термічних дій розрізняють такі рівні впливів: 
– невелике джерело запалювання (наприклад, типу сірника); 
– поодинокий предмет, що горить (наприклад, палаючий елемент меблів; матеріали, що зберiгаються в промислових приміщеннях); 
– повністю розвинена пожежа (наприклад, вплив реальної пожежі, стандартний температурний режим). 
5.2.4 Для оцінювання характеристики виробів "реакція на вогонь" використовують випромінювання, конвекцію та їх комбінацію. Термічні дії залежать від виду, інтенсивності та тривалості впливу і можуть характеризуватись: 
– розміром полум'я; 
– рівнем випромінювання; 
– рівнем конвективного теплообміну (температура і швидкість руху газу, який утворюється під час згоряння) за наявності чи відсутності локального контакту з полум'ям. 
5.2.5 Для оцінювання характеристик систем пожежної сигналізації, систем протидимного захисту і систем пожежогасіння використовуються джерела запалювання, які моделюють поодинокий предмет або локалізовану групу предметів, що горять. Їх термічна дія залежить від виду, інтенсивності та тривалості впливу і може характеризуватись: 
– швидкістю тепловиділення; 
– висотою полум'я і кількістю утворюваного диму; 
– площею пожежі (площею поверхні, що горить); 
– рівнем температури. 
5.2.6 Для оцінювання вогнестійкості конструкцій застосовують такі підходи: 
– розгляд сценаріїв реальної пожежі; 
– розгляд сценаріїв умовної пожежі; 
– розрахунок вогнестійкості. 
5.2.6.1 Розгляд сценаріїв реальної пожежі 
Для розрахунку теплового впливу пожежі на будівельному об'єкті (наприклад, у приміщенні, у групі приміщень або на частинах будівельного об'єкта) необхідно враховувати: 
– пожежне навантаження (тип, кількість речовин та матеріалів і швидкість їх горіння); 
– надходження повітря (кисню) до місця пожежі; 
– форму та розмір огороджувальної конструкції (визначені протипожежним відсіком); 
– термічні властивості огороджувальної конструкції. 
Залежно від конкретної концепції пожежної безпеки та інженерно-технічного підходу доцільно також враховувати: 
– вплив системи пожежогасіння (наприклад, системи спринклерного типу); 
– дії пожежного підрозділу/рятувальної команди (які можуть бути ініційовані спрацюванням систем пожежної сигналізації). 
5.2.6.2 Розгляд сценаріїв умовної пожежі 
5.2.6.2.1 Основна вимога потребує того, щоб обмежувалось поширення вогню і зберігалась несуча здатність конструкції протягом певного проміжку часу. Наведене може бути виконано шляхом підтвердження вогнестійкості несучих та/або огороджувальних конструкцій. Прийнято використовувати стандартний температурний режим згідно з ДСТУ Б В.1.1-4 як модель повністю розвиненої пожежі. Ця крива визначається залежністю: 
                                                              T = 345 lg(8 t + 1) + 20,    (5.1) 
де    Т     – температура газу в печі, оС; 
    t    – тривалість теплового впливу протягом вогневого випробування, хв. 
Стандартний температурний режим відображає умовну модель, що використовується для оцiнювання поведінки виробів під впливом повністю розвиненої пожежі. Прийняття цієї кривої температура/час є спрощеним представленням термічної дії пожежі. 
Для особливих умов пожежі, визначених в розділі 6, випробування виробів повинно проводитись згідно зі стандартним температурним режимом до 300 оС, 600 оС, 820 оС, з подальшим підтриманням температури на цих рівнях до завершення часу випробування. 
5.2.6.2.2 Інтенсивність теплового впливу під час реальної пожежі може бути більшою чи меншою ніж та, що відтворюється в стандартному температурному режимі. Для підтвердження вогнестійкості в умовах більш інтенсивного впливу (особливо за більш високої швидкості наростання температури) використовується вуглеводнева крива, яка визначається залежністю: 
                                      T = 1080 [1 – 0,325 exp (–0,167 t) – 0,675 exp (–2,5 t)] + 20.    (5.2) 
5.2.6.2.3 Якщо за деяких обставин потрібно провести випробування за меншої швидкості підвищення температури ніж у стандартному температурному режимі, то проводять випробування в режимі повільного горіння (тління). Такі випробування проводять тільки в тому випадку, коли очікується, що значення характеристики виробу в умовах дії реальної пожежі, що повільно розвивається, виявиться значно меншим ніж у режимі випробування за стандартним температурним режимом. Залежність температура/час для температурного режиму повільного горіння визначається так: 
– для проміжку часу випробувань 0 < t _VP_EQN_0.GIF21 
                                                                           Т = 154 t0,25 + 20 ,    (5.3) 
–для проміжку часу випробувань t > 21 
                                                             Т = 345 lg [8 (t – 20) + 1] + 20.     (5.4) 
5.2.6.2.4 Для визначення характеристики вогнестійкості, наприклад, зовнішніх несучих стін, може бути використаний температурний режим зовнішньої пожежі, який визначається залежністю: 
                                                Т = 660 [1 – 0,687 e–0,32t – 0,313 e–3,8t] + 20.    (5.5) 
5.2.6.2.5 Умови теплового впливу на зразок, що випробовується, включаються в нормативний документ щодо методу випробування. 
Для особливого екстремального сценарію пожежі (наприклад, транспортні тунелі, атомні станції тощо) можуть задаватись більш жорсткі умовні температурні режими. 
5.2.6.3 Основні положення для розрахунку вогнестійкості 
Під час розрахунку вогнестійкості необхідно брати до уваги несучу здатність, цілісність та теплоізолювальну здатність. Для цього необхідно розрахувати або отримати експериментальні дані щодо реакції елемента (конструкцій) на тепловий вплив. Для розрахунку потрібна інформація щодо теплообміну від вогню до елемента (конструкції). 
У разі використання в розрахунках стандартного температурного режиму (тобто поданої вище залежності температура/час відповідно до ДСТУ Б В.1.1-4 слід застосовувати відповідні коефіцієнти конвекційного і радіаційного теплообміну, які відповідають умовам, що мають місце при цих випробуваннях. Для інших моделей вогневого впливу (наприклад, вуглеводнева і тліюча пожежі) слід використовувати відповідний коефіцієнт теплообміну. 
Оцінити цілісність інколи складно, оскільки для цього потрібна інформація, наприклад, щодо можливості появи тріщин та наскрізних отворів, що розвиваються в елементі, яку часто можна визначити лише проведенням випробування на вогнестійкість. 

Примітка. Питоме пожежне навантаження може встановлюватись із проектних значень, залежно від типу будівлі (згідно з загальними принципами для визначення дій на конструкції) або шляхом вимірювання фактичного пожежного навантаження. 

|1|2|3|4|5|6|7|8|9|10|11|12|13|
|14|15|16|17|18|19|20|21|22|23|24|