Главная > Законодательство > ДБН В.1.2-7-2008

6.3.1.3 Вироби, до яких застосовуються вимоги до вогнестійкості 
6.3.1.3.1 Загальні положення 
На теперішній час в Європі та інших країнах для оцінки вогнестійкості широко використовується стандартний температурний режим, що прийнятий у ДСТУ Б В.1.1-4 і яким моделюється пожежа. Вважається, що він відповідає стадії після повного охоплення пожежею всієї поверхні горючих матеріалів в замкненому об'ємі, тобто повністю розвиненої пожежі в будівлі. Проте випробування на вогнестійкість у стандартному температурному режимі не має на меті відображення температур і навантажень, які могли б спостерігатись під час реальних пожеж. Під час такого випробування визначається характеристика відносної поведінки конструкцій і матеріалів у межах потужностей і розмірів стандартних печей. Загалом невизначеності відносно поведінки конструкцій під час реальних пожеж враховуються шляхом встановлення підвищених вимог до вогнестійкості. 
Сценарій реальної пожежі може використовуватись як альтернатива стандартному температурному режиму. Це особливо доцільно в разі, якщо не досягається повного охоплення пожежею всієї поверхні горючих матеріалів у замкненому об'ємі або якщо можна припустити суттєві відмінності між інтенсивностями теплообміну або коли елементи піддаються нерівномірному нагрiванню. 
Характеристикою вогнестійкості конструкції є межа вогнестійкості, яка визначається часом від початку вогневого випробування за стандартним та/або додатковими, альтернативними температурними режимами до настання одного з нормованих для даної конструкції граничних станів із вогнестійкості. 
Розрізняють такі основні види граничних станів будівельних конструкцій з вогнестійкості: 
– граничний стан за ознакою втрати несучої здатності (умовне літерне позначення R) (далі – несуча здатність); 
– граничний стан за ознакою втрати цілісності (умовне літерне позначення Е) (далі – цілісність); 
– граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності (умовне літерне позначення I) (далі – теплоізолювальна здатність). 
Будівельні конструкції залежно від нормованих граничних станів із вогнестійкості і межі вогнестійкості поділяються на класи вогнестійкості. 
Позначення класу вогнестійкості будівельних конструкцій складається з умовних літерних позначень граничних станів і числа, що відповідає нормованій межі вогнестійкості у хвилинах, з ряду: 15; 30; 45; 60; 90; 120; 150; 180; 240; 360. 
Приклади. 
Клас вогнестійкості R 120 означає, що за ознакою втрати несучої здатності значення межі вогнестійкості конструкції має бути не менше 120 хв і менше ніж 150 хв. 
Клас вогнестійкості RE 60 означає, що за ознаками втрати несучої здатності і втрати цілісності значення межі вогнестійкості має бути не менше 60 хв і менше 90 хв незалежно від того, який із цих двох граничних станів настане раніше. 
Клас вогнестійкості REI 30 означає, що за ознаками втрати несучої здатності, втрати цілісності і втрати теплоізолювальної здатності значення межі вогнестійкості має бути не менше 30 хв і менше 45 хв незалежно від того, який з цих трьох граничних станів настане раніше. 
Якщо для конструкції нормуються різні значення межі вогнестійкості за різними граничними станами, то позначення класу вогнестійкості складається з двох або трьох частин, що розподілені між собою похилою рисою. При цьому різні значення межі вогнестійкості за різними граничними станами позначають за їх зменшенням. 
Приклад 
Клас вогнестійкості R 120/EI 60 означає, що за ознакою втрати несучої здатності значення межі вогнестійкості має бути не менше 120 хв і менше 150 хв, за ознакою втрати цілісності або теплоізолювальної здатності значення межі вогнестійкості має бути не менше 60 хв і менше 90 хв незалежно від того, який з двох граничних станів настане раніше. 
Будівельна конструкція, яка має межу вогнестійкості за ознакою втрати несучої здатності 155 хв, за ознакою втрати цілісності 80 хв та за ознакою втрати теплоізолювальної здатності 42 хв класифікується як R 120/ RE 60/ REI 30; будівельна конструкція, яка має межу вогнестійкості за ознакою втрати несучої здатності 70 хв і за ознакою втрати цілісності 35 хв, класифікується як R 60/ RE 30. 
Коли застосовується підсумкова класифікація, то для визначення відповідної класифікації можуть поєднуватись виміряні значення для кожного виробу, округлені в бік зменшення до 1 хв. 
Класифікація може бути розширена так: 
– W (коли теплоізолювальна здатність контролюється за величиною потоку випромінюваного тепла); 
– М (коли враховуються особливі механічні дії); 
– С (для дверей, оснащених пристроєм самозачинення); 
– S (для конструкцій з особливими обмеженнями щодо димопроникності). 
Для несиметричних протипожежних перешкод класифікація з вогнестійкості визначається в умовах впливу вогню зі сторони, що оцінюється як така, яка має найменшу вогнестійкість, окрім випадків, коли напрямок дії вогню відомий.  

|1|2|3|4|5|6|7|8|9|10|11|12|13|
|14|15|16|17|18|19|20|21|22|23|24|